ДОБРИК У ЕТНІЧНОМУ КОЛІ
Мета: формувати у дітей почуття єдності родини та батьківщини, почуття
святості сім’ї,
відчуття спільності й наступності поколінь;
розвивати
вміння висловлювати свою думку , займати свою
позицію;
виховувати дітей національно-свідомими громадянами України.
Обладнання: на
дошці плакат із назвою свята, святково прикрашений клас вишитими
рушниками,пам'ятки для батьків, вислови,роздатковий матеріал.
Людина завжди має пам’ятати, звідки вона пішла в
життя.
Людина не має права бути безбатченком.
О. Довженко
Учитель: Добрий день,шановна родино! Ні, я не помилилась, сказавши саме так,бо,думаю,що нинішнє свято-це
одна сходинка до зближення, до нашого єднання. Я дуже рада, що ми зібралися тут
на святі. В Україні говорять:
«З родини йде життя людини», « Без сім’ї
немає щастя на Землі»,
"Сім’я – святиня людського
духу,шляхетних почуттів: кохання,любові,вірності”
Cаме в сім’ї
дитина робить свої найперші кроки, звідси вона виходить у широкий світ,
навчається любові й добра ,тут вчиться шанувати свій рід,свою землю, берегти
пам’ять свого роду. Родина – це не тільки родичі, це друзі, наш клас, школа й
увесь народ.
Прекрасно, коли в родині
панують мир і злагода, узаєморозуміння й повага, кохання й вірність,
тепло й затишок. Стосунки, які в ній складаються, ми не тільки проносимо через
усе своє життя, вони нас виховують, навчають.
1-й учень
Гостей дорогих
Ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом,
Любов’ю і миром
2-й учень
Для людей відкрита
Хата наша біла,
Тільки б жодна кривда
В неї не забігла.
3-й учень
Хліб ясниться в хаті,
Сяють очі щирі,
Щоб жилось по правді,
Щоб жилось у мирі!
За
давнім українським звичаєм дорогих гостей завжди зустрічали хлібом-сіллю. Тож
дозвольте й вам піднести хліб-сіль.
Звучить пісня «Зеленеє жито,зелене».
Ой зелене жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито женці жнуть,
Хорошії гості мене ждуть.
Ой зелене жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито при межі,
Хорошії гості від душі.
Ой зелене жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито ще й овес, –
Тут зібрався рід наш увесь.
Учитель:Людина,звичайно,смертна,але рід,родина, народ –
безсмертний.
Рід,
рідня, родина. Родина до родини –то народ. Отже, знаючи, зберігаючи й примножуючи родовідну пам’ять, ми
примножуємо пам’ять свого народу. У давнину
в Україні було обов’язком знати пойменно свій рід. І з роду- віку
існував такий зв’язок : батьки намагалися передавати дітям сімейні реліквії та
традиції, продовжуючи бачити себе в дітях.
4-й учень
Ліси виростають родинами в
горах,
Чайки відлітають у вирій
гуртами,
Родинами плавають риби в морі
І хмари гуртами летять над
містами.
5-й учень
І десь астронавт у безмежнім
просторі,
І десь мореплавець у чорну
годину
І сивий дідусь у самотньому
горі
Усі вони мріють про рідну
родину.
6-й учень
Ста друзів не стане у
справжньому горі,
Заваляться плани, мільйони і
й палати,
Та сяйвом рятунку в життєвому
морі
Завжди для нас будуть родина
і мати.
Учитель.
Дружна сім’я. Під цим висловом кожний з нас
розуміє дуже багато. Це і спокійний дім, тепле й ніжне ставлення одне до
одного, узаєморозуміння в сім’ї, радість спілкування…
Мивсідобрерозуміємо,
що, першніжвивчатиісторіюкраїни, народу, потрібнознатисвоєкоріння, свійрід. Наші
далекі пращури завжди свято берегли пам’ять про своїх прадідів і знали свій
родовід до сьомого коліна.
Кожна
родина має своє родинне дерево. Коріння родинного девева-то прадіди наші,
стовбур та товсті гілки – бабусі й дідусі, гілки тонші – то наші тата й мами, а
листочки на тоненьких гілочках- то ми самі, наші братики та сестрички.
7-й учень
Родина до родини – народ. Ми з вами всі –
український народ, який складається з родин малих і великих, дружних і
працьовитих. Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша
українська культура збагачується маленькими родинами,сім’ями.
То
нехай же річка буде повноводною, а велика родина наша українська- красивою і
щасливою.
Звучить пісня « Одна калина за вікном» у виконанні
С.Ротару.
Сумно, сумно аж за
край...
Не дивись на мене, грай, музико, грай!
Зимно, зимно на душі...
Забирай, що хочеш, тільки залиши
Одну калину за вiкном,
Одну родину за столом,
Одну стежину, щоб додому йшла сама,
Одну любов на все життя,
Одну журбу до забуття
І Україну, бо в нас іншої нема!
Cумно, сумно аж за край...
Так чого ж ти плачеш? Грай, музико, грай!
Крапля горя не зальє,
Наливай, козаче, бо у нас ще є
Одна калина за вiкном,
Одна родина за столом,
Одна стежина, щоб додому йшла сама,
Одна любов на все життя,
Одна журба до забуття
І Україна, бо в нас іншої нема!
Сумно, так і не засну,
Краще буду думать про свою весну
Та й війду за небокрай...
Вперше, як в останнє, грай, музико, грай
Про ту калину за вiкном,
Одну родину за столом,
Одну стежину, щоб додому йшла сама,
Одну любов на все життя,
Одну журбу до забуття
І Україну, бо в нас іншої нема!
Учитель
Діти, давайте згадаємо прислів’я та приказки про
родину, про рід.
1. Хоч до коліна в воду, аби
до свого роду .
2. Козацькому роду нема
переводу.
3. Яке дерево, такі його
квіти,які батьки, такі й діти.
4. Який дуб,такий тин, який
батько, такий син.
5. Добрі діти-батькам вінець,
а злі діти - батькам кінець.
6. Шануй батька і неньку, то
буду тобі гладенька.
7.Від малих дітей голова
болить, а від великих серце.
8. Який кущ, так й калина,
яка мати, така й дитина.
Учитель.
- А що треба, щоб почувати себе щасливою людиною?
Кожний
народ,кожна людина має свої святині. Велика святиня кожної людини є рідна мати.
Вона для добра своїх дітей віддасть усе: сили, здоров’я, серце.
А зараз проведемо з вами психолого-педагогічний
практикум
( продовжити речення)
- Моя мама найкраща в світі,
бо вона…
- Я люблю свою мати за те, що
вона…
- Моя мама посміхається,
коли…
- Коли б я був чарівником, я
зробив би для неї ось що…
- Пестливими словами мене
мама називає різними…
- Від чого мама найбільш
сумує?
- Від чого мама найбільш
радіє?
- Якими ніжними словами ти
називаєш свою матусю?
- Перед своїми батьками я
зобов’язаний (а)…
- Для своєї мами я зажди
стараюсь…
Учитель.
Молодці, діти! Тоді я справді переконалася,
що ви по-справжньому любите й шануєте своїх матусь.
Вдумайтеся
у те, що ви щасливі, бо маєте матір. Це велике щастя. Мати дала вам перший
шматок хліба і чекає від вас останнього. Мати – берегиня роду, усього того, що
передає він з покоління в покоління. Життя завжди наділяє матері більше турбот.
Недаремно каже народне прислів’я: "Жінка
підтримує в хаті три стовпи, чоловік-
четвертий.”
Виконанняпісні «Чорнобривці» (піснювиконуєвчителька).
Чорнобривців
насіяла мати
У моїм світанковім краю,
Та й навчила веснянки співати
Про квітучу надію cвою.
Приспів:
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку,
Бачу руки твої моя мамо,
Твою ласку я чую рідненька.
Мамо, рідна ненько моя.
Я розлуки і зустрічі знаю,
Бачив я у чужій стороні
Чорнобривці із рідного краю,
Що насіяла ти навесні.
Приспів.
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку,
Бачу руки твої моя мамо,
Твою ласку я чую рідненька.
Мамо, рідна ненько моя.
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку,
Бачу руки твої моя мамо,
Твою ласку я чую рідненька.
Мамо, рідна ненько моя.
Прилітають до нашого поля
Із далеких країв журавлі,
Розцвітають і квіти, і доля
На моїй українській землі.
Приспів.
Учні .
Крізьдощі, крізьснігиітумани
Чи бездоріжжя яке,
Приїжджайте частіше до мами,
Повертайтесь в дитинство
своє.
Забувайте обов’язок, втому
Не марнуйте дрібницями днів,
Приїжджайте до рідного дому,
Потурбуйтесь про душі свої.
Там ростуть чорнобривці і
м’ята,
Де пройшли наші дні золоті,
Лиш не можуть вам вічними
стати
Руки мамині – крила святі!
Щоб не мучила совість по
тому,
Не приносьте батькам ви
печаль,
Бо для них ви жар- сонячний
промінь,
Бо для них ви майбутнього
даль.
Звучить пісня « Рідна мати моя»
Рідна мати
моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші, блакитні твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любо.
Учитель: А зараз ми проведемо з вами вікторину
1.Коли святкують
Благовіщення? (7 квітня)
2. Зимовий одяг з овечих шкір
хутром у середину?(Кожух)
3. Хто написав музику до
державного гімну України?( Вербицький)
4.Два основні поширені
кольори, які використовувалися для вишиванки. (Червоний,чорний)
5. Птах, який за народним
повір’ям ,приносить щастя? ( Лелека)
6. Коли варять кутю? ( На
Різдво)
7. Осередок Українського
козацтва. (Запорізька Січ)
8. Як вітаються на Великдень?
(Христос воскрес!- Воістину воскрес!)
9. Головний убір заміжних
жінок.(Очіпок)
10. Поетичний народний символ
України. (Калина)
11. Коли готують млинці й
вареники?( На масляну)
12. На яке свято готують 12
страв? (Святвечір)
13.Новарічна ялинка в
давнину? (Дідух)
14.Коли печуть
коровай,шишки?(На весілля)
15. Як називається по-іншому
народна творчість? (Фольклор)
16. На яке свято печуть
жайворонків? (Стрітення)
17.Основні символи Великодня?
(Паска, крашанки)
Сценка «Баба Палажка та баба Параска»
Конкурс «Музичний – приклад класичний»
Завдання Вам:
змініть мелодію, залиште тут тільки слова, щоб пісня вже була нова.
****
В саду гуляла, квіти збирала,
В саду гуляла, квіти збирала,
Кого любила, причарувала.
Причарувала серце і душу,
Причарувала серце і душу,
Тепер з тобою гуляти мушу.
****
Якби мені сивий кінь,
Я Сідельце маю,
Поїхав би за Дунай,
Там Дівчину маю.
А я все дивлюся,
Де моя Маруся,
А я все дивлюся,
Де ж ти, моя Маруся.
Готуючися до сімейного свята,
ви багато дізналися про своїх найстарших членів роду, про старі пісні, звичаї,
а особливо ігри. А зараз хлопці повернуть нас у давнину своїм танцем.
Танець «Український гопак.»
Учитель:
Сьогодні ми багато говорили про рід кожного з
вас і про родовід нашого народу. Давайте на деякий час полинемо у сиву давнину,
дослухаємо мамину пісню, пройдемо стежиною отчого краю, стежиною, яка
починається від рідного дому, від рідних батьківських воріт, батьківського
порогу.
Учням пропонується разом із батьками розфарбувати
дерево- побажання. «Традиції моєї сім’ї»
Учитель: От
і пройшли ми з вами стежиною отчого краю. Однією з добрих традицій українського
народу є його гостинність. Гостей зустрічали хлібом-сіллю і пригощали
варениками. Ось і закінчується наше свято, але не закінчуються наші сімейні
традиції, наш родовід, адже недаремно говорять, що нашому роду нема переводу.
Тож нехай завжди вас манить родинний вогник у батьківській оселі, нехай не
згасне вогнище родинне, живе в калинових піснях. І нехай це свято стане
початком доброї традиції – частіше
збиратися ось так, разом
усією родиною.
Учень
Отакого! У гості запросили,
базікали, базікали, а гостей не пригостили.
1-й учень
Ми на кухні, на родинній
Проготовили обід,
Куховарко, тітко Катрьо,
Подавайте нам обід.
2-й учень
Милі гості,просим сісти,
Вареники будем їсти.
Вареники непогані,
Вареники у сметані.
3 -й учень
Вас чекають у макітрі
Вареники дуже ситні.
Білощокі, круглолиці
Із колгоспної пшениці.
Звучить пісня « Навари, мила, вареників…»
Підсумок заходу
Хто зберіг любов до краю
І не зрікся роду,
Тільки той віддав усю душу,
Усе, що зміг, народу
Листівка-пам’ятка:
1. Шануйіповажайбабусюідідуся.
Вони дали життя нашим мамам і татам. Вони ночей не спали біля наших колисок.
2. Люби та шануй батька і
матір своїх.
3. Пам’ятай звичаї та традиції свого народу, дотримуйся їх і
передавай наступному поколінню.
4. Шануй свої обереги ( Свій дім і все, що в ньому є:
мамину пісню, калину в лузі, маленьке джерельце
і велику річку – усе,що дороге і близьке серцю).
5. Пам’ятай! Як ти
шануватимеш своїх батьків - так твої діти шануватимуть тебе!
6. Пам’ятай! Твоє недобре
слово – подряпина на ніжній душі батьків.
7. Пам’ятай! Про старість
треба говорити тільки з повагою.
Учитель роздає дітям пам’ятки.
|