Новини

Історія нашої школи Роботу виконали учні 8 класу НВК «Шрубківська ЗОШ І – ІІІ ступенів – дошкільний заклад» Крутас Оксана, Чорна Тетяна, Данішевська Ілона Керівники: Глядченко Катерина Андріївна Крутас Наталія Костянтинівна с. Шрубків Основна проблема проекту: пізнати історію своєї школи, щоб пройнятися гордістю за свою школу і пронести любов до неї через все своє життя, а гордість за свою школу зробити частиною свого єства на цьому світі. Цілі проекту: формувати знання про минуле в історії школи; сформувати вміння аналізувати й узагальнювати історичні події та явища, визначати їх суть, причини та значення; вчити працювати з різними історичними джерелами; виховувати інтерес та любов до історії своєї школи. Завдання проекту: дослідження самобутньої і неповторної історії своєї школи. Методи: статистичний, опис. Тривалість проекту: грудень – березень. План 1. З’ясування кола питань, що пов’язані з історією рідної школи. 2. Відбір джерел інформації, з яких можна отримати дані про історію рідної школи. 3. Збір інформації, у тому числі з використанням мережі Інтернет. 4. Обробка зібраної інформації. 5. Підготовка звіту. 6. Проведення конференції за підсумками досліджень. Склад учасників: учні 8 класу. Форма презентації проекту: виступ на конференції. Найсвітліша дорога на світі – То дорога до знань, до школи. Де б ми не були, куди б не закинула нас доля, але той «солодкий та коханий дім» рідного краю, рідної школи має завжди бути присутнім у нашому житті! Школа – це велика родина, яка об’єднує велику кількість людей різних років. Чим довша історія школи, тим більша кількість людей пов’язана з нею. Саме вона як мати дала путівку в життя багатьом. І саме шкільні дні і роки залишаються в нашій пам’яті найяскравішими, сповненими безжурної радості, світла і добра, сторінками з нашого дитинства і ранньої юності. Шкільні роки – це 3000 днів, які ми всі прямували і прямуємо до школи. Скільки зроблено контрольних і лабораторних робіт, списано зошитів, проведено пам’ятних екскурсій, прочитано книг. Саме в школі ми ростемо, мужніємо, набираємося досвіду. Кожна в світі людина знає, що знання – це найлегша ноша, яка знадобиться кожному. І добре, якщо в кожній школі є свій літопис, своя історія, де по зернятах зібрано все про її жителів – учнів, вчителів. Щоб можна було в будь-який момент повернутися, доторкнутися до свого дитинства – країни, якої не має на карті, та яку дуже легко знайти. Вона поряд, у нашій пам’яті. Аби пам’ять була міцною і тривалою необхідно її відтворити в історії школи. Необхідність збереження пам’яті про школу визначила тему дослідження. Зернята цієї пам’яті збиралися шляхом вивчення певної літератури, пошуку спогадів, які залишили ті, хто мріяв створити історію своєї школи. Дана робота є тільки початком дослідження історії школи. Вона матиме продовження і в наступні роки, бо тема дослідження величезна і вимагає часу. Маленький острівець дитинства на карті рідного села – це наша школа, яка ошатно, по-родинному затишно зустрічає усіх, хто в ній навчається і навчає, для кого дорога від шкільного порогу стала дорогою мрій з дитинства у життя. Дореволюційна школа Історія виникнення школи сягає ще в дореволюційні часи, в глибочінь кінця ХІХ століття, в 1868 рік та має довге коріння. В матеріалах, які зберігаються в історико-краєзнавчому музеї нашого села записано, що в 1868 році було відкрите і почало діяти Міністерське Народне училище. А в 1897році була відкрита школа грамоти. Це була трьохкласна церковно-приходська школа з єдиним учителем. Вона нічим не відрізнялася від тих, які були змальовані у творах дореволюційних письменників. Тут панувала палична дисципліна. За найменші порушення учнів жорстоко карали: били палицями, ставили в куток навколішки, виганяли з класу (із зібраних записів). Навчання проходило так, щоб учні менше здобували знань, але щоб виховувались в дусі релігійності. Головним предметом вважався Закон Божий. В 1912 році з матеріалів штаб-квартири військового гарнізону було побудовано приміщення нової школи, будівля якої стоїть до цього часу. Довоєнна школа Жовтневі події принесли великі зміни і в шкільне життя. На початку 20-х років було запроваджено загальне початкове навчання і в селі було створено 4 класи початкової трудової школи. Закон Божий був відмінений. Були введені нові предмети. Країна міцніла, все більше уваги влада надавала розвитку освіти. В школі в цей час навчалося до 60 учнів. У 1923 році було створено піонерську організацію. Першими піонерами були Глядченко Степан Іванович, Починок Олекса Михайлович, Мельник Арсен Петрович, Демків Митрофан Васильович. Піонерську організацію було організовано вчителем, завшколою Кротіком Михайлом Никодимовичем, якому було 61 рік. В 1935 році було створено семирічну школу. З 1938 року поліпшується навчання в радянських школах, але радіти прийшлося не довго – почалася Велика Вітчизняна війна. Багато вихованців школи з перших днів війни стали на захист нашої Вітчизни і билися на фронтах з лютим ворогом до великої Перемоги. 143 бувших учнів школи відділи своє життя в боротьбі з ненависним ворогом. Після воєнний час в історії школи Завідуючою цієї початкової школи з 1944 по 1948 рік працювала Ксьондзик Поліна Тимофіївна. З 1949 року і до виходу на пенсію вона працювала вчителькою молодших класів. За добросовісну і сумлінну працю вона була нагороджена 4 медалями. Разом з нею працювали ще такі вчителі як Юзефович Клавдія Павлівна, Кучерук Степан Ілларіонович, Вовкотруб Марія Михайлівна і Петляк Зосим Євгенович. Юзефович Клавдія Павлівна в 1916 році закінчила Камянецьку жіночу вчительську школу. Працювала вчителем початкової школи. Кучерук Степан Ілларіонович-1906 р.н. Працював вчителем Шрубкіської початкової, а потім восьмирічної школи з 1934 по 1969 рік. Після визволення села від німців у березні 1944 року учні знову сіли за парти. Навчання проводилось в тяжких умовах: не вистачало вчителів, не було парт, стільців, підручників, зошитів. Писали діти на газетах, різноманітних бланках, квитанціях. Але велике бажання вчитись було у всіх. Склався стабільний педколектив на чолі з директором Касюком Олександром Зосімовичом, який домігся певних успіхів в навчанні і вихованні учнів. Починаючи з 1945 року, всі діти шкільного віку навчалися. Закон про всеобуч завжди виконувався повністю. В 1960 році школа стала восьмирічною, в якій працювало 12 вчителів, навчалося 209 учнів, з яких 178 були піонерами. В школі нараховувалось 8 класних кімнат, майстерня, біологічний та фізичний кабінети, буфет. Біля школи був закладений фруктовий сад. В 1967 році у Шрубківській восьмирічній школі навчалося 186 учнів. Їх навчало 15 вчителів. 1. Гоголь Олександра Іванівна – директор школи. 2. Могильнтцька Марія Пилипівна. 3. Кучерук Степан Ілларіонович. 4. Качан Тетяна Юріївна. 5. Левків Андрій Григорович. 6. Радіонов Олександр Іванович. 7. Нестеренко Павло Семенович. 8. Кондратюк Олена Олександрівна. 9. Струтинський Степан Антонович. 10. Борисенко Ніна Григорівна. 11. Лавришина Наталія Андріївна. 12. Ксьондзик Поліна Тимофіївна. 13. Юзефович Клавдія Павлівна. 14. Швець Ліза Михайлівна. 15. Везденецька Галина Олексіївна. Останній дзвоник 1969 рік Урочиста лінійка, 22 квітня 1971рік Нестеренко Павло Семенович ( 1921р.н.) – вчитель німецької мови. Учасник бойових дій, пройшов всю війну. Прорпрацював на освітянській ниві 45 років. Педагогічний колектив проводив велику роботу щодо професійної орієнтації учнів з урахуванням їхніх нахилів. Почала діяти учнівська виробнича бригада, яка займалася вирощуванням овочів, кролів, збиранням металолому та макулатури. З 80-х років в школі працював Клуб Інтернаціональної дружби, його девіз «Дружбі не має кордонів». Учні організовували випуски стінгазет, листувалися з ровесниками із союзних республік. Керувала КІДом Шинкарук Раїса Василівна. Органом самоврядування був «Учком», який надавав посильну допомогу в організації навчання учнів. Проводилась змістовна і багатогранна робота під керівництвом піонервожатих Драчука Олександра Івановича, Павлікевич Валентини Степанівни. «Авторитет школи складають її господарі – вчителі та учні», - говорила її незмінний директор Гоголь Олександра Іванівна. Вона була справжнім лідером, організатором, творцем школи. На час її директорування випадає ціла епоха з 1967 по 1993 рр. Саме вона є ініціатором побудови нового храму науки в Шрубкові. Школа за часів Гоголь О. І. була знана в районі. Її вихованці вирізнялися глибиною знань, спортивними досягненнями, успіхами в художній самодіяльності. Багато з випускників ставали студентами вузів, висококваліфікованими фахівцями в різних сферах діяльності, а саме головне – справжніми людьми. Вчителі школи виховували і своїх вихованців любов до своєї землі, свого народу, поваги до старшого покоління, почуття дружби, взаєморозуміння. Підтвердженням тому є традиційні зустрічі випускників школи, які мають продовження і сьогодні. Справжнім святом для села стало відкриття нової, красивої, світлої школи в 1991 році, яка стала середньою. На подвір’ї новобудови зібрались усі учні, педагоги, батьки, будівельники, представники колгоспу, району. Символічний ключ від школи вручив директору Гоголь О. І. виконроб агробуду Т. С. Погоржельський. Червону стрічку перед дверима перерізав голова колгоспу О. Т. Любченко. Адже в тому, що посеред села зросла ця чудова споруда для колгоспних дітей, велика заслуга не лише будівельників, а й місцевого господарства, його трудівників. Перший дзвінок в стінах нової школи дали першокласниця Починок Тетяна та десятикласник Капуста Василь. З 1993 по 1998 рр. директором школи був Данішевський Сергій Іванович, з 1998 по 2001 рр. – Ястремський Микола Іванович, з 2001 по 2008 рр. – Лисик Любов Олексіївна. Школа сьогодні Наша школа – це стартовий майданчик для добрих починань і злетів кожного її вихованця. У школі 11 класних кімнат, спортивний зал та майданчик, їдальня, комбінована майстерня, актовий зал, комп’ютерний клас. Кабінет хімії та біології Кабінет інформатики Кабінет української мови та літератури Кабінет фізики Початкові класи Спортивний зал Комбінована майстерня Шкільна їдальня Методичний кабінет Медичний кабінет Шкільними коридорами Цікаве та багатогранне життя учнів школи. Це походи, екскурсії, участь у позакласній та позашкільній роботі. Багато сил, енергії і здоров'я віддають дітям 12 педагогів (Маслій Р. М., Крутова А. С., Войчак Н. М., Бугаєнко С. М., Улицька Л. А., Данішевська Н. А., Крутас Н. К., Романець В. М., Козінчук В. К., Світлишин О. В., Вальковський С. О.) на чолі з умілим і досвідченим керівником Глядченко К. А. Найбільша користь, яку можна видобути з життя, - присвятити життя справі, яка переживе нас. ( Д. Вільям). Для нас ця справа – рости і виховувати майбутнє покоління. Це покликання кожного вчителя. Ми на вірному шляху! Хто руйнує, - по тім зостається руїна. А руїнник поліг, - проминає година – І руїна сумна вже зника в бур’янах, А лихеє ім'я, розлетілось, мов прах. Хто будує, - лиша по собі будування Про потребу людям і про добре вживання: В тій будівлі людське покоління зросте, І творцеве ім'я йому буде святее. То ж будуймо разом наше щасливе майбутнє, виховуючи і навчаючи наших дітей! Рідна подільська земля! Багата на синьоокі річки і озера, на широкі поля і зелені ліси, на веселі села і міста. Серед цієї тихої мальовничої краси широко розкинулось подільське село Шрубків. Багате воно на працьовитих людей та дзвінкий дитячий сміх. Пишаються шрубківчани своєю школою, яка величаво дивиться у світ своїми кришталевими вікнами. Адже з її лона вилетіло скільки відомих і талановитих людей. Гордістю її є колишні учні. Віталій Петрович Мацько, відомий український поет, перекладач, член Національної Спілки письменників України, лауреат обласних літературних премій імені Микити Годованця (2003), імені Григорія Косинки (2005), довгий час очолював Хмельницьке обласне товариство «Просвіта», нагороджений орденом рівноапостольного князя Володимира (2002), медалями. Поезія Віталія Мацька – це спокійна, виважена, не криклива розмова з читачем, елегійність і стишеність думок, сонячність та естетичність кожного твору засвідчують любов автора до слова, до рідної подільської землі. В голубій безодні жайвір висне, Спів мажорний душу звеселя Звідси починається Вітчизна І любов одвічна – звідсіля. Гордістю нашої школи є і Любинський Олександр Іванович. В минулому – один з кращих учнів нашої школи, а зараз Доктор сільськогосподарських наук Кам’янець-Подільської аграрної академії, доцент. Завідуючий кафедри «Селекційно-генетичних технологій тваринництва». Пишається школа і випускниками 2005 року Данішевським Андрієм і Кондратюком Євгеном. Данішевський Андрій Сергійович в 9 класі зайняв І місце в районній олімпіаді з фізики. Після закінчення школи навчався в Хмельницькому обласному ліцеї-інтернаті, де здобув І місце в обласній олімпіаді з математики, був відібраний членом команди юних математиків, які поїхали на змагання до Франції і здобули ІІ командне місце. Зараз Андрій навчається на 4 курсі Київського політехнічного університету по спеціальності «Атомна енергетика». Кондратюк Євген Сергійович, закінчивши з відзнакою Хмельницький політехнічний коледж, залишився там викладати інформатику і продовжує навчання в Львівському політехнічному інституті. Та й сьогодні у стінах нашої школи народжуються і розпускаються перші паростки майбутніх поетів. Перші кроки у таємничий світ поезії роблять учні Захарчук Діана, Крутас Оксана, Данішевська Ілона. У їхньому доробку є спільна збірка віршів « Моя мала Батьківщина». Теплотою і ніжністю до рідного краю бринять рядки Захарчук Діани Моя маленька Батьківщина, Це рідний край, де я живу, І де пройшло моє дитинство, Коли я бігала в саду. Елегійність, стишеність думок, сонячність та любов переливають у поезії Крутас Оксани, учениці 8 класу Я народилась і зростаю у селі Тут мої друзі, і батьки, і вчителі Все, що знайоме мені: Стежка до школи, будинок, садок, Дерево, кущик і безліч квіток… А який поетичний світ уяви, яка пісенність притаманна першим поетичним промінчикам Данішевської Ілони. Червона калина – велика родина, Прекрасна країна – моя Україна. Верба над рікою – розмова з водою, Лелеки у небі – це радість для мене, І пісня солов’я – щаслива сім’я. Скільки ж вихованців провела школа у широкий світ за цей час? Важко підрахувати точно, адже довоєнні архіви не збереглися. Щодня наповнюється вона дзвінкими дитячими голосами і веселим дитячим сміхом на перервах. І надзвичайна тиша панує тут в царині уроків. З метою забезпечення повноцінного навчання та виховання учнів ми тісно взаємодіємо з батьками наших вихованців. Метою такої взаємодії є набуття компетенцій відповідального батьківства. Саме про таку потребу говорив відомий педагог К.Ушинський «…Батьки – завжди є почасти вихователями своїх дітей і кладуть перші зерна майбутніх успіхів чи не успіхів виховання. Зрозуміло без пояснень, як важливо для них у цьому випадку набути педагогічних знань». Саме тому через систему роботи з батьками ми намагаємось забезпечувати ознайомлення родин учнів із сучасними ефективними підходами до виховання і розвитку дітей, сприяти встановленню продуктивної взаємодії. Батьки ж в свою чергу надають школі матеріально-фінансову допомогу. Найактивніші батьки Символіка школи Прапор Прапор школи являє собою прямокутне полотнище синього кольору. Синій колір асоціюється з всесвітом і думкою, з вірністю і мудрістю. Слово "синій" походить від слова "сяйво". Синій - колір пощади і милості, символ краси, м'якості і величі. Жовтий - сонячний колір. Це колір невимушеного спілкування, надії, оптимізму, почуттєвого сприйняття. Жовтому надають перевагу ті, хто прагне до розширення обріїв спілкування. Жовтий колір - символ багатства, справедливості і великодушності. Трикутник жовтого кольору, що символізує собою прожектор знань, що висвітлює невідоме і непізнане. Гостра вершина рівнобедреного трикутника розташована в центрі лівої крайки. Потік світла, що розширюється, символізує все більш зростаючу область пізнаваного. Гімн школи Гімн – офіційна урочиста пісня, яка нарівні з гербом і прапором символізує певну суверенну єдність. В поетичних словах гімну відобразились велике прагнення учнів отримати високий рівень знань, знань різнобічних і різнопланових; вдячність школі, її прекрасним педагогам за навчання, розуміння, любов; сподівання ніколи не забути рідні стіни і тих вчителів, що допомогли сміливо дивитись у вічі майбутньому; а також надія на найкращі прийдешні часи для свого рідного навчального закладу. Гімн школи Шкільні роки, як кораблів вітрила, Зовуть мене в безмежну далину, Шкільні роки, як птахи сизокрилі, Несуть мене до знань в височину. Приспів: Школо моя! Ненько моя! В стінах твоїх ми єдина сім’я! Кожного дня мудрість твоя Збагачує наше життя. Шкільні роки – дитинства світ казковий, В якому я, як квітка, розцвіту. Шкільні роки несуть все нову й нову Тобі на скронях, вчитель, сивину. Приспів: Шкільні роки – ясна зоря ранкова, До тебе я струмочком прибіжу. Шкільні роки – моя щаслива доля, Про вас я в серці пам'ять збережу. Приспів: Герб Герб – емблема, відмінний знак, поєднання предметів, котрим надається символічного значення, що виражають певні традиції власника. На гербі школи переважають жовтий і синій кольори. Синій – колір миролюбивого початку, колір неба, прозорості води, він заспокоює, це символ краси, м ' якості і величі. Жовтий – колір невимушеного спілкування, надії, оптимізму. Жовтий – це справедливість і великодушність. Центральна частина герба школи являє собою стилізоване зображення розгорнутої книги з відтворенням кольорів державного прапора України. В центрі книги зображено перо – один із символів освіти. З лівої сторони на жовтому фоні зображення емблеми “ Козацького гарту ” – символ сили духу та героїчної пам ' яті наших предків. По праву сторону від пера знайшов своє відображення – знак Інтернету – центру сучасного здобуття знань. Школа і навчання в ній поволі і невідворотно відпливає в минуле в житті кожної людини, коли закінчуються шкільні роки. І чим тривалішою буде ця відстань, тим чарівнішими і милішими серцю здаватимуться її обриси. Саме прагнення зберегти на довгу пам'ять ці обриси і було головним завданням роботи. Наша школа має більш як столітню історію. Вона дала путівку в життя великій кількості шанованих людей. Учасники дослідження пізнали багато цікавого, нового з історії своєї школи. Це дослідження допоможе всім бажаючим – минулим і майбутнім поколінням випускників пройтися «сходинками» своєї школи, відчути знову «шкільні роки», згадати своїх однокласників, вчителів, батьків. Бо кожен із нас саме перед школою, як і перед матір’ю у вічному неоплатному боргу. Знайомство з минулим школи, її традиціями сповнило учасників дослідження почуттям гордості за рідну школу, поваги до вчителів, які своєю часто жертовною натхненною працею формували і продовжують формувати громадян нашої держави. Хай добром, любов’ю і шаною нагороджує доля всіх вчителів за заслуги перед країною і людьми. Час плине, як вода в річці… Історію школи продовжує нове покоління. Дана робота є тільки початком дослідження історії школи. Вона матиме продовження і в наступні роки, бо тема дослідження величезна і вимагає часу.

Форма входу

Пошук

Календар

Архів записів

Друзі сайту

НВК "Шрубківська ЗОШ I ст."

Новини